1 min read
Слушать

М’язи голосу

Не змірять відстані ні шепотом, ні криком;лиш нині є, вчорашнього

Кричав, кричав, неначе двері смикав:ніч безвідлунна, темрява

І видихав у целофан повітря —перетинки напружені тріщать,та від минулого лише поля магнітнізосталися, що скривлюють життя.

Вони гнуть дійсність, викривляють волюі кроки вигинають та думки,і скріплена душа в магнітнім полігне погляди залізні та

Присутність ваша в кольорі червонім,у реп’яхах, у штріпках кропиви,в смиренності державної колони,у чергах безкінечних та кривих.

Присутність ваша — лихоманка в тілі,яку не згасить власний

Обличчя, ніби маска, скрейдянілевідтворює розпачливість стару:вона заціпеніла, безголоса,мов витислось повітря із легень,ніби пітьма судомиться ще й досіі не розслабив м’язи новий день.***

0
0
61
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+