Далечінь від світла тиха,спокій з півночі
Кущ ліщини ледве дихав —кидав краплі на
Я стояв лицем на південь,очі в темряві купав.
Слухав:
Віз Чумацький їде —сіль по небу
В очі світло натікає —душу висвітлить
Обертаючи за плечі,бачу: у очах
В мене ніч.
А в тебе —
В тебе й сіль для моїх ран…***
