1 min read
Слушать(AI)Біла Церква
Вечір був, та ще не смеркло.
Край дороги паслись коні.
Проїздили Білу Церкву —їли яблука червоні.
Світ стояв такий прозорий,
Аж зітхали луки сині!
Золотим світились гори
В серці світло те й понині.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вересень
Де ходили ми степом тим, Вже не б’ють крильми стрепети Не сміється ніч зорями Там тепер все зорано
Дорогою стріли
Шалений лет — і потяг Кривого Рога димарі червоні Вони услід рвонулись, наче коні, І стали
Расулові Гамзатову
Сивий орле гостроокий, Заспівай про нашу велич Світ чарівний і Нам даровано, мов келих
Його прихід
Тихо як — ні шелесту, ні сплеску Світло як — в душі і навкруги Я чекав, і ось воно воскресло, Повінню зламавши береги