1 мин
Слушать(AI)Хати
Хати, немов гриби червоні,ростуть під вітром буйновійним.
У черепицю дощ задзвонить.
Моє село, ти ще спокійне?
По давніх війнах, що минули,в лісах багрових виють лиси.
Ще люди заграв не забули,знов над селом комета висить.
В ріці дівчата сонце миють,прийшли над воду вільхи рядом.
Тут орють від століть, тут сіютьі бунтарів карає влада.12 квітня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Октостих
День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко Наші поринуть долоні в зимну, чисту, кришталеву воду Надлетить із поля легіт легко й звіє мряку з-понад броду
Тюльпани
Червоне золото тюльпанівна сірім сонці — танці з ликаі механічний сад мелодій,де в чорних дисках спить музика Металу в’язень — людський голосзасуджений в кружок порожній,і світу в’язень — людське серцецього збагнути неспроможне Крізь сір...
Проповідь до риб
До карасів, до коропів і до дельфінів,до всіх братів з солодких і солоних вод:— Ви не давайте нам ікри ані фішбінів,ми прагнем ваших просторів, і волі, і пригод Важка вода, та від води ще важче небо Тому принаджує нас ваша глибина,чарує ...
Зелена Євангелія
Весна — неначе карусель,на каруселі білі коні Гірське село в садах морель,і місяць, мов тюльпан, червоний Стіл ясеновий, на століслов’янський дзбан, у дзбані сонце Ти поклоняйся лиш землі,землі стобарвній, наче сон цей