Задуманий вітер над городом віє,
Ідуть перехожі невпинним прибоєм,
І я поміж ними йду, повний тобою,горять ліхтарі, мов
І солодко серце стискає і мліє,мов сон мені дивний, невиданий
І хочеться в небо злетіти, мов птиця,де блимають зорі
І пісня в душі наростає і спіє,мов вирватись хоче нестримно на
Весна вже прийшла, та дерева ще голі,й гілля наді мною
Десь море на півдні шумить і синіє,там даль не така, як у нас, на Вкраїні,
Стоять кипариси, стрункі і незмінні,і хвилі під ними
Іду, поспішає, мов крилами мрієзоря, перед мене в простори
А губи шепочуть в блаженнім поривідля мене єдинеє
Маріє!..”
