Немов брусок, гострить скінчивши,косар за пояс сонце вклав.
Аж день розкрився ширше й глибше,як він засукував рукав.
Слова співучих сіножатейпокошені до строф лягли.
Вже труд натхненний і крилатийскінчився, й піт з чола зітри.22 березня 1935
1 min read
СлушатьКосовиця
0
0
15
Give Award
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …
Other author posts
Вірш про вірші
Чоло в долоні похили,чоло в долоні похили В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти,крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти туман обійме ночі злий,туман, що в кольорі золи Півкола на водірозвівши,поволі місяць сів…
Рубач
ч 2О чорний пугачу, не кряч,що всюди лиш журба є,бо є ще радісний рубач,що дрова з піснею рубає Ще є веселий дроворуб,веде з життям невпиннорукопашний бій,завжди веселий, наче дуб Поете чорних рук, потіхи зерно сій…
Наука
Навчися в теслів ремесла,навчись тесати слово Весна лірична відплила,теслярське літо знову Горю молитвою сокири,ношу із срібла строфи Летять слова в співучий вирійпід неба синім мохом…
Марнотратний гімн
І зір розтратниця — зла ніч і день сліпучийрозтратно твореним і нищеним Чергою явищ неповторних в світу кручізростання й проминання сплетені суцільно Вирує квітний дощ, бацилі, світло, птаство Коли в дня гаморі хвилину знайдеш вільн...…
Comments
You need to be signed in to write comments
