2 мин
Слушать

Пам’ять душі

Це ніби сон.

Але ж не сон — видіння,

Яке прийшло з людської глибини.

Душі в віках не пізнане бродіння,

Що з дійсності виготовляє сни.

Гніді чи, мо’,

Як полум’я, що виникло з

Летять кудись — у славі чи неславі?

Козацькі коні, впряжені в вози.

Їх сотні, тисячі.

Мужичі

Гойдаються у ритмі торохтінь.

Іде народ — ніхто його не спинить.

А сам я хто

Живий козак чи тінь?..

То мить була: душа впізнала гони,

Де кров’ю сходили товариші.

Можливо, то Хмельницького

У споминах безсмертної душі?

Проте нехай оце видіння

Раніше, ніж порине в забуття,

Що кожне “я” — жива духовна

Із споминів колишнього життя;

Що, може, не далеко і не

За прірвою із простору й

Народиться колись руде хлопчисько,

Прийнявши те, що я тепер несу.

І на відзнаку наших дум та

Йому, хто совість чистою зберіг,

Насниться тридцять третій,

І в тінях від дротів мордовський сніг.

Він вхопиться за голову руками

І в муках наше пригадає все.

Не вороними вже, а

Давно забуте душу

Це ніби й сон.

Але ж не сон — це,мабуть,

Щось пережите, не якась

Якщо мене життя хоч трохи вабить,

То лиш тому, що “я” не помира.

0
0
105
Подарок

Руденко Микола

Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Мольба моя к тебе
Ветер Перемен
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.