1 min read
Слушать(AI)Світанок
І почулося знадвору,
Із міської тишини:
За Дніпром співають
Солов’ї і ясени!
Золоте лягло на синє,
Ніч згорнулася в сувій.
Білий сон крізь
Ще дивився із-під вій.
О пришерхлих вуст причастя,
Спомин дива на руці!
Двоєдиність муки й
На досвітньому лиці…
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Дорогою стріли
Шалений лет — і потяг Кривого Рога димарі червоні Вони услід рвонулись, наче коні, І стали
Пісня вічної дороги
Чингізові Літній день починається щебетом Тануть в білім серпанку горби Щоб у мандрах далеких не щезнути,
Осінні сосни
Пройдемося до кемпінгу І скінчено, і все А явори Виходять до шосе
Прощальні гладіолуси
Ще довго так в твоєму Дзвеніли сміхом кришталі Блідо-рожеві Прощально шерхли на столі
