Готичні смереки над банями буків

Готичні смереки над банями буків,гаркаві громи над країною крон.

Ночей чорнокнижжя читаю по буквах,і сплю, прочитавши собі Оріон.

А вранці повстану.

Обуренням серця,веселим азартом очей і ума.

На вікнах розсиплеться сонячне скерцоі рух засміється над скрипом гальма.

Обридли відьомскі шабаші фікційі ця конфіскація душ під гармонь.

І хочеться часом в двадцятому віцізабитись в печеру і няньчить вогонь.

Свободи предтеча —розхристана втечаз мурованих думу мандруючий дим.

Дзвенить ручаїв стрімголова малечаблакитною кров’ю камінних глибин.

Світанки мої у смарагдовій ворсінад кумканням всіх ропухатих дрібниць —готика самотності,готика суворості,рубінові розсипища

Отут я стою під замисленим небомна чорних вітрах світових веремій,і в сутичці вічній святого з ганебнимсвітлішає розум зацькований мій.

Болять дисонанси.

Сумують симфонії.

Пручаються ноти в розпечений залп.

Будую мовчання, як зал філармонії.

Колоннийбезсоннийсмерековий зал.