Моїм синам Маркові і Максимові — вдумливим критикам, прекрасним
Лялі — після чергового землетрусу в
На скалі Ріхтера занотували: сім.
Якісь щасливі фоторепортерина фільм схопили драматичну сцену:мурована фортеця подаласьі умлівіч розсипалась в
Тепер — говорять — є такий закон,що будувати треба сейсмостійко —нових споруд не валить землетрус).
Та ось кокарда зв’язаних доріг— таке мале каліфорнійське чудо —здавила, мов кліщами, валку авт:не встоялись залізо і бетонв маленькому природи
Каліфорнійцям люди співчувають,але й дивуються: чому б, мовляв, не вийтиіз цього краю частих землетрусівдо інших, більш безпечних, берегів?— Вони ж собі, отямившись від струсу,зализують, мов звірі, біль тривоги,і, заховавши споважнілі очіза соняшні зелені окуляри,банановий збирають урожайі сонць ярких гарячі помаранчіїм падають у запашні сади,де на одній галузці цвіт і
Як струсоне душею землетрус —його на скалі Ріхтера не зміриш,не лишиться документальний фільм,як для біографів майбутніх
Та ось — антисейсмічна і гнучка,мов ця будова за новим законом, —людина виживає катаклізм,і, перебувши непосильну пробу,не утікає в безпечальну даль,а ліпить знову черепки ілюзій,і, темні окуляри надягнувши,іде, сонцепоклонниця, в город,щоб у землі, тремтячими руками,плекати свіжі парості життя.1974
