4 Прощання

Кипарисів шпалір проводжає шосе на північі дроком жовтогарячим розцвітає прощання жаль.

Даг заступає дорогу.

Кам’янистий лицар Демерджіпростягає руку до моря.— Не зупинять.

Мандрівним птахамшлях щоразу у вільний вирій.

Та десь тут залишаються гніздаповні туги, любові, надії…— Як це добре, що гори ці — вічні,що краса — незнищенна й безсмертна.

В дорозі з Ялти до Симферополя, 6 липня 1974