Вже очі ті, що так було
Спускати погляд, тихі сльози лити,
Тепер метають іскри, блискавиці,
Їх дикий блиск невже вас не лякає?
І руки ті, не учені до зброї,
Що досі так довірливо
Шукали тільки дружньої руки,
Тепер зводяться від судороги злості,
Чи вам байдуже про такі погрози?
Уста, що солодко співали й
Солодкі речі або тихі жалі,
Тепера шиплять від лютості, і
Спотворився, неначе свист гадючий,
Що, як для вас жалом язик їх буде?..1895
