1 min read
Слушать(AI)На захист дерева
Щемить в душі та зрубана сосниця,кигиче їй бездомна синя птиця,прив’ялий запах вітру не втіша:болить душа!
Сльоза не поспіша —прижуреналедь мерехтить скраєчку,у ній відбилисьстовбура кілечки,кілечко сонця і гнізда кружальце,і п’ятеро пташат, що виросли на пальцях.
Болить мені моя неповнота,став на пеньок, та це не висота,пита мене щербата самота:— Хіба існує в світі порожнеча?
Немає сосни, хоч навкруг повнеча.
Від крони в небі, бачиш, ні знаку,і вищий ти думками на пеньку,і погляд глибше вдалечінь сягає.
Проте мене там, світоньку, немає…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Зима поета
Пам’яті П Відчиняються двері: білих птиць білий вир;в тебе птиці сидять на руках і на віях;білопташшя ув очі тобі хтось навіяв, —як воно розшугалось довкруж голови Примостився край столу… а птиці із рук,на краєчку зажури… а птиці додолу<...
Малюнок в Софіївському соборі
У воді віддзеркалений косить косар:тне воду золочена криця —лягає покосом не хвиля, а жар,літає не ворон — жар-птиця А золота в небі Ще більше в воді,горять свіжо хмари відлиті І світ, мов горнило, де й ти змолодів,і книга життя не
Тяжіння
Приручений вітер слухняно зі мною ішов через степ,куйовдив волосся уже не густеі слід замітав — лишався хвилястий пісок, —лише б не запікся важкий, переходжений крок Розмлоєна пахла земля глибиною,і час розкривався, мов скойок долоні,аби пока...
З циклу «Натура»
1 Голос Затамувавши подих, увійшов,стіну розсунув, тишу розпечатав —і лопнуло повітря, наче шовк,нараз відкривши темряву горбату Сочився дим крізь тріщину в стіні,тріщала ріщ, мов назирцем хтось крався,і, складений множинно в однині...