Відбиток І
Ці віддзеркалення, як натяк на життя,на заплощинне, заприсутнє, інше…де води вод незрушені стоятьі де душа співає
І так затято дмухав в і н на скло,і посміхавсь улесливо відбитку,немов за ним щось зриміше було,мов торочив із потойбіччя нитку.
Там — час відсутній, світ же — молодий,осріблений, лункий — куди не
Відбиток т а м живе ніби завжди —відвічно терпеливий та слухняний.
Очима скинеш, і в і н тут як тут,лиш дивиться на тебе запитально:— Навіщо кликав?
Вічний цей маршрут?
Коли у світ перейдеш задзеркальний?
Не осуд, ні… Обурення та гнівз очей й о г о струмують повсякчасно.
О скільки раз ти кликав?
Скільки слівне виказав про долю його власну?
Дививсь спідлоба хмуро і мовчавта щось хотів сказать т о б і про
І ти дививсь на нього увесь часі думав: втішить його якось треба…***
Павло Мовчан
Other author posts
Батькові рубці З циклу «Фотокартки»
З циклу Як пам’ять відбілитьі кров свою очистить Порошиться блакитьна Дерево безлисте І тріщина вузька —то й сніг не западає
Одміни
Сніг згинув так, як і прийшов —ніхто за ним не біг, не плакав Одна осталася ознака:блакить збігала з підошов Його топтали цілу ніччервоні коні басовито,його ганяли по струніпозмінно скрипалі сердиті І згинув сніг
Спалахи
Стоять, немов після посвятства,дерева, світлі, мовчазні,і щедро роздають багатствасухій осінній стороні Я і собі підставив жмені —хай капле золото й Але летять скарби повз мене,—рука ж, пожадливо-нужденна,вхопила декілька жарин;і, відсах...
Пам’ять і серце
Від сизого до голубогоодвільгли хмари й дерева,і проступаюча дорогаслідом торішнім ожива Листки потрухлі, жовта глиця,насіння з вільхи, будякиі нехолонуча живиця,що капле, капле в дві В глибоких зморшках зберігаєшорстка кора вологи слід,...