Біологічний вірш у двох відмінах1Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі,вривається розмова, ледве розпочата,спалахують думки й ховаються мерщій,і погляд, мов метелик, ясний і крилатий.
Кімната нам заміниться в квітчастий сад,і сплетемось, обнявшись кучерявим листям.
Вросту, мов корінь, в тебе, й спалахне росана наших ясних снах, омаєних сріблисто.2Нас двоє — два кошлаті й сплетені кущі,і усміх наш — метелик ніжний і крилатий.
Проколені думки, мов бджоли на дощі,тріпочуться, на гостре терня міцно вп’яті.
Пісні, мов ягоди, омаюють щоднятой сад, де ми ростем, обнявшись тісно листям.
Углиб, аж до коріння все отут сповнярослинний бог кохання, первісний і чистий.15 березня 1935
