1 min read
Слушать(AI)Сад
Біологічний вірш у двох відмінах1Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі,вривається розмова, ледве розпочата,спалахують думки й ховаються мерщій,і погляд, мов метелик, ясний і крилатий.
Кімната нам заміниться в квітчастий сад,і сплетемось, обнявшись кучерявим листям.
Вросту, мов корінь, в тебе, й спалахне росана наших ясних снах, омаєних сріблисто.2Нас двоє — два кошлаті й сплетені кущі,і усміх наш — метелик ніжний і крилатий.
Проколені думки, мов бджоли на дощі,тріпочуться, на гостре терня міцно вп’яті.
Пісні, мов ягоди, омаюють щоднятой сад, де ми ростем, обнявшись тісно листям.
Углиб, аж до коріння все отут сповнярослинний бог кохання, первісний і чистий.15 березня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
До нас!
Каштани в ранок сивий, попелястийшуміли над твоїм вікном Ти встав, щоб далі ткати, далі пряститурбот, пісень та мрій Каштани наче прапори хвилясті) Хай час від цвілі бережешляхетне срібло весняного співу
Дует
Поволі повертаємось у землю, як в колиску,вузли зелені зілля в’яжуть нас — два спутані акорди Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску,музика моху, ласка вітру, дуб, мов ідол, гордий На тратві дня, що нас несе, тіла слухняні й тепл...
Франко
Не легко відійти в країну вічності німу,хоча яка була б дорога днів трудна і сіра На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йомужиття з долоні випало, немов розбита ліра Учитель і поет, виховник, будівничий, щобуло для нього кожне слов...
Епічний вечір
Під прапором мідянолистих буків,де сонце покотилось вогняним тарелем,засмаглі хлопці, мов джмелі на луках,гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень На бурунах трави, в зеленім диміколишуться корови, мов тяжкі колоди,і зорі в зорі дзвонять понад ...
