1 мин
Слушать(AI)Ув’язнені маки
Розквітнув мак на табірній землі.
В людей, котрі до жартів неохочі,
Розгладжувались зморшки на
І веселішали суворі очі.
Цим квітам не судився шир полів
І через те вони такі не пишні.
Є кілька справжніх макових голів,
А інші
Ледь-ледь до вишні.
Коли ж я цей врожай збирати
Вклоняюся тобі, життєва сило!),
Від маківок знедолених
По два зернятка
А таки ж вродило!
І я подумав: для людських
Земля приготувала долі гірші
Якби ж то я залишити
У пам’яті людській хоч зо два вірші.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Засурмили вітри
Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила, Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів То зима у степах вікові фоліянти розкрила А дерева — мов знаки на білій сторінці снігів
Мати Триптих
1Клумаки випадають з натруджених рук Хто піддасть їх на плечі у вирі людському Ти босоніж торкаєш розпечений брук, Так ти ходиш в віках по вугіллі жаркому
Перед землетрусом
Між сірих скель Південного Там, де Катунь розбурхано Зустрів я сонях побіч прірви Створіння покалічене, криве
Завали
Дитяча уява не знає спочинку: Щоб вивчити духів (чи добрий, чи злий), На шию повісивши лампу–бензинку, В покинуту шахту я лазив, малий