Лелека

Ну чого ж ти, лелеко,

Утікаєш від мене?

Ген гніздо недалеко

Там, де стріха зелена.

Там, де стріха

Зеленіє від моху.

Вже літать на

Вчаться дітки потроху.

Я їм неба

Прихилить до

Чом твій погляд

Холодніший від криці?

Чим тебе знепокоїв

Громом сфер, літаками,

Чи тривоги

Суєтними думками?..

А лелека

Обізвався з–під клена:— Краще спробуй не дбати,

Мій земляче, про мене.

Чи повірити

Тим нещирим турботам?

Бачив я загорожу

Стогнуть люди за дротом.

Вони Бога благали,

Крил у мене просили.

Із німого

Їм злетіти

Ані птаха, ні

Не заманюйте, люди:

Вам не буде довіри,

Доки волі не буде.

Я злечу понад клени

Та й лови серед

Аніж дбати про мене,

Краще дбайте про себе.