Ну чого ж ти, лелеко,
Утікаєш від мене?
Ген гніздо недалеко
Там, де стріха зелена.
Там, де стріха
Зеленіє від моху.
Вже літать на
Вчаться дітки потроху.
Я їм неба
Прихилить до
Чом твій погляд
Холодніший від криці?
Чим тебе знепокоїв
Громом сфер, літаками,
Чи тривоги
Суєтними думками?..
А лелека
Обізвався з–під клена:— Краще спробуй не дбати,
Мій земляче, про мене.
Чи повірити
Тим нещирим турботам?
Бачив я загорожу
Стогнуть люди за дротом.
Вони Бога благали,
Крил у мене просили.
Із німого
Їм злетіти
Ані птаха, ні
Не заманюйте, люди:
Вам не буде довіри,
Доки волі не буде.
Я злечу понад клени
Та й лови серед
Аніж дбати про мене,
Краще дбайте про себе.
