1.
Ти виростала, квітла й
І втілилась — в медвяний
Та яблука.
Мов наложниця,
Зітхає втолено.
І гасне літній галас.
І лагодою сяє стиглий лад,
І спогад золотіє, як
У бурях квітня, в ворожбі
Ось — день плодів.
А завтра — листопад.2.
Безверхе бойовисько, де
Потяли все,— знов стоптане і голе.
Широкоперсий вітер лиш
І мчить козацьке перекотиполе.
Зачепить?
Вкорениться?
Проросте?
Мовчить, мовчить важке осіннє небо.
Чи проковтне страшним простором степ,
Чи дикий чвал той перейме Мазепа.
