Град

На Україні град — так радіо сказало.

Я ж те на свій копил зобразити берусь:

Націлившись на Буг, сичить вогняне жало

Змій летить на

Русь.

Мов дзвін, озвався дуб.

Шумить зелена парість,

Де семеро голів стирчать із туману.

Змій дихає вогнем: з одних здирає старість,

А інших, молодих, вбирає в сивину.

Дівча жене гусей: гиля, гиля до двору.

Я придивляюся: чи це, бува, не

Змістилися часи: в твою дитячу

Таким, як був тоді, я прагну увійти.

Тобі поворожить на намистинках граду?

Приходь, не страшно нам під грушею в саду.

Градинок назбирай — і Змій тебе не вкраде;

І тільки я один у сни твої прийду.

Щоб спокій панував у відданому серці,

Щоб дух тверезості тебе тримав завжди

Градинки зберігай в чарівному відерці,

А в небезпечну мить до тіла приклади.

Не бійся самоти — лиш нею ми багаті.

Сховайся і заплач, коли впаде журба.

Ох, ті Гориничі…— Зальотники вусаті.

Від них не вбереже дитяча ворожба.

На Україні град — так радіо сказало.

Немов гірська гарба, гуркоче сизий грім.

А тут, за ґратами, встає вечірнє гало

Як рама золота із образом твоїм.