1 min read
Слушать(AI)“Уже тоді оповесні коли”
Уже тоді, оповесні,
Горища пахнуть першим
І гарбузи цвітуть між картоплями,
Уже тоді прощання
Носив я в серці — ношу кам’яну.
Мені вже бачились підбиті горем очі,
І повні вуха сліз на вицвілій подушці,
І губ краї, опущені в
І ще тоді, оповесні, я думав,
Що ти знайдеш себе у дітях чи в
І все забудеться, пригоїться, примре,
А час і простір зроблять своє
Не те я думав… ось вже стільки
За мною тінь твоя марою
І золоті слова любові
Мені звучать на спечених устах…1965
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“За птахом піниться вода”
За птахом піниться вода В малому полі мак Пречисту хмару І макоцвітний погляд ронить
Спогад про війну
Сумні без батька двоє діток цих На пагорбах, на вицвілім Одне пасе козу, друге пасе корову, А мати із сапою день при
Саду
Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат, Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад
“Іде кіт через лід”
Іде кіт через Чорнолапо на обід Коли чує він: Його біла підзива