1 min read
Слушать(AI)Подорож літаком
Літак, немов змагун, бере розгін,костричить кострубатий, гострий лоб,як віл, вдаряє до повітря стін,іде в повільний гін, пізніш в галоп.
Шалений вітер дме від дужих крил,нараз підстрибує, дере муслінімли та пнеться стрімко в неба схил.
Відштовхуємо землю, наче м’яч.
Рев, гуркіт обіймає нас в кліщі.
Залізний круче, перестань, не кряч,не вий!
Ох боже, як тріщіть, тріщіть.
Колеса в хмарах — наче ноги в стремю.
І вихилюся поза край над мряч,аж серце випаде із рук на землю.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Дно пейзажу
Корови й дині Білий янголна лопуха зеленій плахті Хто будить в серці тужну п’янкістьі хто колише темний страх твій Ще неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов кларнет підземний,в кипінні форм, у барв завії
Праліто
1Впливаємо в соснове море,в сосновий шум, сосновий спів Над нами небо неозоре,над нами дах струнких верхів,над нами віддихом глибокимпарують оліясті пні І чуєш, як під твоїм крокомзростають зела запашні Тут не бажаєм більш нічого –о...
Любов
У правилі математичнім світаза дужки викинена невідома,незнаний косинус днів наших літа В далекій подорожі, навіть вдомадарма шукати слів її німих Коли здається: пустку переміг,приходить тиха, наче ніч, утома Усміхнені, штудерні трі...
Liber peregrinorum 3
Книга прочан 3 Дорога жовта під ногами,блакитне небо понад нами Іду незнаними шляхами Людина — вічний пілігрим