1 min read
Слушать(AI)Возьми меня за руку
Меня всегда вдохновлял закат, не рассвет —
начинал слабо, но заканчивал феерично.
Поджигал мосты, всё снова сводя на нет.
И чем больше огонь, тем ярче был свет,
что отражался в твоих глазах.
Поверь, я хотел не сбежать,
а вдохновить тебя расправить свои паруса,
не боясь покидать заученные наизусть адреса.
Я хотел показать, что дорожить прошлым,
словно, нажимать на тормоза.
Просто возьми меня за руку и
перестань взвешивать свои «против» и «за».
Other author posts
Иллюзии теперь безоружны
Сны не нужны, иллюзии теперь безоружны. Мы с тобой никому ничего не должны, и поэтому равнодушны.
Лишённое волшебства
Храмы пусты. Как и твои холсты, лишенные всякой магии и прежнего волшебства.
Пара строк
Благодарность ноябрю отобразиться в моем блокноте, лежа в любимом свитере где-то на верхней полке. Пару строк о тебе прозвучат в голове пронзительно тонко, я осмелюсь прочитать их вслух, но где-то после пятого лонга.
Слова нiчого не вартi
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти.