Бакенщик

Що ж мені свідчать твої зморшки?

День надійшов і відійшов.

Дощ розгулявся — чорні стьожкигадючаться з-під підошов.

Несеш вогонь на щедру річку,виймаєш весла з-під пахвиі воду міриш опівнічну:назустріч спогадам

Ой, скільки ж там свинцевих зблисків,а криці рясно, а

Тож смерть іздалека-ізблизькакропила вперту течію.

І каламутились джерела,і гіркло на вустах

Збігла вода, по щезлих селахзнов твердо крочило життя.

І переможцем-оборонцемішов і ти — стопа в стопу,і запікались зморшки сонцем,як вся твоя життєва путь.

І річка гнула хвилю круто,і шепотіла у пісок,що нам вода не дасть забутипро скаламучений ковток.***