Два дні

Такі відмінні дні і кольором, і змістом:учора — далечінь прозоро-молода,сьогодні сам в собі, задмуханий до іскри,замуливсь білий день, мов пойняла вода.

І небо кам’яне висить важке над нами,а очі підведеш, побачиш глибину:там тоне хтось, маха розпачливо руками,дослухуюсь — чутно лиш тишу крижану.

Сповзає зір важкий на зазубні й щербини,зелений мур довкіл, а з нього хтось кричить.

Дослухуюсь — той крик з учора іще лине —у вогкій глибині біліє крику

І треба врятувать, але кого й від кого?

Від власного життя, від долі, від біди.

Чи, може, то луна далека засторога,аби за обрій днів минулих не ходив?

Сьогоднішнє: дощі, озон, набрякле листя,обтяжена росою посрібнена трава.

Сьогодні поряд все: ліс, хмари кам’янисті,задавнене волання, що серце розрива.***