На Катуні

Чи бачив ти, як мати молода,

Стрибаючи з крижини на крижину,

Долає повінь і волає:— Си-и-ну!?.

А ноги їй захлюпує вода.

Реве Катунь — зажерлива ріка,

Що жартувать не любить і не вміє.

А Дух Гірський[1] в ущелинах німіє,

За нею стежачи іздалека.

Там, серед повені, за

В вечірню хмарку димом потягнуло,

Їй мовив хтось: між крижаного

На острові синка свого шукай.

Пішло, мале, матусі на біду,

Щоб зблизька бачити крижин гонитву.

О Дух Гірський!

Прийми мою молитву.

А жертви прагнеш

Я до тебе йду.,

Сибір