1 min read
Слушать(AI)Назустріч
Росте хлоп’я, мов кущ малини,підкови на шляхах дзвенять.
Ось ластівки в книжках пташинихзаписують початок дня.
Запрягши сонце до теліги,назустріч виїду весні.
Окриленим, хрещатим снігомспівають в квітні юні дні.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Поема про вітрини
Скляні очі кам’яниць,над ними чола балконів,рійний, стрійний танецьсвітла красок, тонів О місто, місто, місто –гігантний заліза та бетону тин О місто, місто, місто –задимлене в неба блакить алмазними зіницями вітрин Очі скляні кам’я...
До музи
1Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно Навіщо серце б’є шалене,а думка з ним водно Навіщо ти прийшла до мене,веселкою заблиснула в вікні Навіщо серце ти шаленев ці безпросвітні будиш дні
Голос моря з Ярослава Врхліцького
З Ярослава Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них реве,
Ротації
Біжать алеї звуків, саджених у гами Мов на акорд, упав поверх на поверх Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамірвід берега по берег, тінь вінків дубових Мусує день, мов склянка золотого чаю,прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння
