Межа

По рівній грані двох світів ідеш,

Що, наче скло, невидима і гостра.

І тягне, рве глибинами без

Одкрите серце ненаситний простір.

Ступи ліворуч: легкий буде спад,

Повільні луки, мляві серпантини.

Від інтелекту через хліб

До жаху і бєзсилости клітини.

А вправо ступиш — прірва і провал,

І знову сплеск, і в клекотінні виру

Лише твій шал щитом проти навал.

Одвага ж, коли ти запрагнув.

Віра.1937