По рівній грані двох світів ідеш,
Що, наче скло, невидима і гостра.
І тягне, рве глибинами без
Одкрите серце ненаситний простір.
Ступи ліворуч: легкий буде спад,
Повільні луки, мляві серпантини.
Від інтелекту через хліб
До жаху і бєзсилости клітини.
А вправо ступиш — прірва і провал,
І знову сплеск, і в клекотінні виру
Лише твій шал щитом проти навал.
Одвага ж, коли ти запрагнув.
Віра.1937
