Я знову не зберіг тебе, надіє.
Я знову перебив тобі крило.
Тепер за тебе стати не посмієдуші моєї чорне ремесло.
Так треба: загубити і забути.
Нехай це данина, остання дань,хай сива пустка відшепоче грудиу древнім ритуалі замовлянь.
Нехай та світла безвість українна,де ти живеш, від втечі палахка,тобі замовить на стежки,а синузамовить на талан провідника.
