Життя ріки
Річки для мене — це живі істоти.
Хто стверджує, що в них душі нема?
Людські страждання, радості й
Вони вбирають в себе тайкома.
Гніздяться думи у важких туманах,
Шумлять над водами дощем рясним.
І очерет, що шелестить в лиманах,
Звіряє їх висотам неземним.
Ріка несе любов, коли у
Красуня рушить з небом на плечі.
І враз береться смутками народу,
Коли заходять в неї орачі.
А місяць кине золотаві
Туди, де в мулі задрімав линок,
Блакитні тіні, молоді
Понад водою підуть у танок.
Коли ж опівночі хмільним,
Запахне в дуба–велета в ногах,
Загиблі воїни насняться
В захлюпаних мазутом
Біжить ріка — і все це без
Несе в собі її голубизна.
Перо чаїне упаде в отаву
І Всесвітом прокотиться луна.
Тоді не квапся береги орати
Спитай ріку у світанковій млі:
Чому нам слід рубатись і вмирати,
Навіщо тюрми і навіщо
І хто ми є на цій старій землі?,
Сибір
Руденко Микола
Other author posts
Голос моря
Голос моря — звукове явище над поверхнею моря Людина голосу моря не чує Можливо, його чують деякі морські тварини Вставало море стоголово,
Біля старого дуба
Тисячолітні велетні–дуби, В живу броню закована могутність Скажіть мені, ви вільні, чи раби У чому ваша сила, ваша сутність
Естафета
Я знов дорогу пригадав Та бурю, котра небо колихала; Грозу, що царювала у І шаблями вогненними махала;
Душа берези
Нас — океан Але ж кому у Дісталось істини святе зерно Якщо життя лише сліпий випадок