1 min read
Слушать(AI)У лузі
Росою поглиблена пахолодь м’яти,високий туман поснував береги,де мнуть живокіст безшелесні лошата,роздмухані в лет — з молодої снаги.
Чому це не спиться під небом відкритимі мулько лежиться на повсті трави,і хто це шепоче за мене молитвуз єдиного слова-двозвука:
Біліє рука, прохоловши на скроні,і пута шовкові біліють у ній,і тупають глухо натруджені конів немірянім лузі, в його глибині.
І вся вузькота, неспівмірність душевназ густим зорюванням на синьому тліздрібнила тебе, наче макове зерня,поклавши в пожадливе лоно землі.
І знову обійде тебе, обтолочить,досвітніми зблисками гнаний, табун,і знову ти винесеш з білої ночізарошене жмуття конопляних струн.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Серпневе
В пониззі, ген, вогні жаріють,аж золотіють береги,легкі підпалини чорніютьна хмарах ніжно-голубих Легкавий дух переймом з яруіде поволеньки на схід,де засвітився місяць каровідкритим поглядом на світ Початим вечором на чатистає вода біля...
Імен
Дано нам слово для довіри, щоб приручить найменням звіра, безрідну квітку захиститьі сполучити жар сузір’яз моїм теплом в єдину нить. У слові, злитім із жаданням,мов пломінь, схопиться питанняпро всю доцільність йменування,
Листопад триптих
1 Ще червінь вітром не розмита,і дійсне в обрисах лежить,і золота галузка житаблагословля біжучу мить Зійшовши з самого вершечкастрімкого дерева униз,гулкого простору кілечколягло на соняховий спис Та що тобі до того сину,чи ж менше...
Казка
Хто-не-хтось, де-не-десь, з деякого царствастрілку висмикнув з небес, мов пір’їнку з пташки;хтось чомусь її узяв, щось чомусь згадавши,рушники комусь хтось ткав, душу кляв пропащу,шкуру жаб’ячу палив наповіщось люто,каменю клубок котив, відбував<b...
