1 min read
Слушать(AI)Заглиблення
Чи від води, а чи від небатак тягне холодом хмарин,що глибше входить сам у себе,аж чути скрип тугих пружин.
І риби скид розводить кола,аж шкіру брижать дрижаки,і мов клеймом довічним холодлистками випіка дірки.
І чути, як ятряться ранивже на щоках і на чолі,і тліє тіло дерев’яне,димлять прогалини в
Мов решето — на дірці дірка —крізь пори дивишся на світі чуєш, як повітря гіркнеі шерхне озеро на
Незатишно, але видющо,тихенно, але чуєш ти,як довкіл серця шкаралущаопуко почала рости.
Дощ стріли мече, та до літати запечатав, мов стільник,ущертну пам’ять… Стріли мітять.
І ти наїживсь, як гольник.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Задавнений голос
Рот, закоркований землею,вже не звелить іти вперед,прямішають шаблі сталеві, а цвяхи й ґудзі металевівглибають в землю для прикмет Хто в час був заганявся стрімко,хто інші долі обганяв,давно зламав пшеничні стрілки,запавшись у минувшість дня<...
Світло
Я повів почув, мой незримий хтось рухавсь,та жоден листок на кущі не хитався Судомою зору і дзеркалом слухукогось видивляв, та ніхто не являвся Чи промінь пройшов, бо побільшало світла,тепла прибуло, зароїлася радість;чи сіллю осіла вся ...
Балада про пташку
Замисленим запахом льон засинів,і вибухли соняхи — у далині,і певність на Вічність вода засвітилау нуртах глибоких, блакиті горнилах Сиди, пий меди молоді з соломинки —дароване літо усім для зажинку Нехай спочиває душа під вербою,що з ду...
Спалахи
Стоять, немов після посвятства,дерева, світлі, мовчазні,і щедро роздають багатствасухій осінній стороні Я і собі підставив жмені —хай капле золото й Але летять скарби повз мене,—рука ж, пожадливо-нужденна,вхопила декілька жарин;і, відсах...