Стати б хоч на менти
Характерником мені
Подарую кожній
Лицаря на коні.
А тоді ще дати мусив би,
Щоб раділи всі живі,
Козаченька
Кожній жінці-удові.
Дідові — дзвінкого песика,
Щоб не жив на самоті,
Ще й
Кожній бабі-сироті.
А як хто не має віри
Ні в кохання, ні в слова,
Я йому сопілку виріжу,
Най журную заспіва.1968
