1 мин
Слушать(AI)Метушливці
Не знайти чого шукалив лусковинні віддзеркалень:д е с ь, як висохла роса,щ о с ь, як звук у небесах,і к о л и с ь, як в мові слово.
Е — раптово однакове:ти, вона, воно, вони,незнайомі і знайомі —п’ятипалі свистуни.
Перетлили стільки всього,стерли стільки вже взуття,загострили всі дорогиі загнались у життя.
Зрахували все на світі,щ о с ь шукаючи в лічбі;та карби чітких одмітинчує кожен на собі?
Просівали все на сито,щоб знайти к о л и с ь чи д е с ь,членували світ сердито,заглядали вглиб сердець.
Не знаходили ні-чо-го,та й забули, щ о
Трудять землю, трудять ноги,щоб хоч тінь свою спіймать.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
4 “Губами втану пучками впечуся”
1 Малиновий лікер і сутінь І є лише «тепер» на всю світобудову Є ти, та є пісок, та хвиля крутогнута,малиновий ковток — і все, усе
З двох боків “Позбудься камене камінності своєї”
Позбудься, камене, камінності своєї,горбочком стань потульним для ноги,стань глиною вологою чи глеєм,і вийди, водо, геть за береги Ти, дерево, збуди закостенілість,продовжся мною чи мене продовж;душа струмлива розмиває тіло,що стало широченни...
Пам’яті Василя Шукшина
З землі повстале в землю повертає,та дух кріпить надія вікова:безсмертні всі, і згину нам немає,немає, друже, бо живі слова Нам легко так у будь-яку хвилинутебе відчуть і небом, і зелом,і кожна нами пережита днинатвоїм значиться молодим крило...
Весняне сонце
Тепер навіщо, сонце, ніжності Немов й не ти мене ізрадило Відчутні весняні розбіжності,сумні твої денні Смолисті пальці позлипалися,волосся круто пересолене,п’явки очей порозповзалися —вже не зв’язати їх і
