Десь надходила весна

Десь надходила весна. — Я сказав їй: ти весна!

Сизокрилими

У куточках на

Їй спурхнуло щось усмішками

Й потонуло у

Наливалися жита. — Я сказав їй: золота!

Гнівно брівоньки зламалися.

Одвернулася.

Пішла.

Тільки довго оглядалася

Мов би кликала: іди!

Почали тумани йти. — Я сказав: не любиш ти!

Стала.

Глянула.

Промовила.

От і осінь вже прийшла.

Так любить? — кажи.

Та швидше ж бо!

Блиснув сміх їй мов кинджал.

Зажуривсь під снігом гай. — Я сказав їй: що ж… прощай!

Враз сердечним теплим

Щось їй бризнуло з

Сизокрилою

На моїх вона вустах!1917