“І цвяхів побільшало в світі”
І цвяхів побільшало в світі,і рук стало більше,та відливаються в форми бетонні хрести.
Ніби тіла відмінилися наші, і муки вже іншіне відчувають долоні гвіздків
Плоть богостворену маг протикає,мов деревину, іржавим штирем…— Вам не болить?
Не болить? —перепитує Каїн;камінь приручений креше й за душу
Бачить байдужжя стало нестерпноі неіснуючу душу в бетоні шукать.
Не відлякать механічної смерті —шкло розлітається пір’ям,і гальма
Грають сліпці в крематорії завчено нудно,газ перепалює рівно байдужі тіла.
Ділять гвіздки по містах велелюдних,з кранів стікає у ванни кипляча смола.
Стовп при
І місця нема для розп’яття,гне арматуру іржаву п’яничка на хрест;і розповзлося чорнильне обличчя печаттю,—в згорток повітрянийтреба б ще втиснути перст…***
Павло Мовчан
Other author posts
Вирок
Зживаю душу всю до порошинки,зживаю власну душу, як Кров вистудив…життя своє Що тобі, Боже, в судний день скажу
З циклу «Казахський альбом»
1 Оголюються ребра Алатау,збігає сніг водою з висоти,все вище й вище виповзають трави,все далі й далі відхлинаєш І холод розростається у грудях,і обрій відгинається, мов віть,і скочується погляд за безлюддя,за вінця дня та всіх тисячоліт...
Гранат східні мотиви
То кружевнії, білі віїобсунулись, як снігопад І бруньку уцілілу садз пекучих виніс сніговіїв Сніг збіг,відсніжився назад,відхилиталася галузка,і крапля громова загусклав розкішно-визрілий гранат Це та сльоза, яка замерзлана вербній ...
На старому порозі
У сутемках я слухав власні кроки —горбатий шлях щомиті підстрибав,в підошви жбухав порохом глибоким,немов відбитки руху добирав І храпко розчахнулись хатні двері,і прочинився наскрізно мій слух,щоб пропустити голос чийсь: — Вечерять Я ж ...