2 min read
Слушать

З циклу «Казахський альбом»

1.

Оголюються ребра Алатау,збігає сніг водою з висоти,все вище й вище виповзають трави,все далі й далі відхлинаєш

І холод розростається у грудях,і обрій відгинається, мов віть,і скочується погляд за безлюддя,за вінця дня та всіх тисячоліть.

Тебе нема… хоч ти в мені присутнянезримістю, як духом полину,а образ твій, неначе кулька ртутна,у порожнину падає

Де ні тепла, ні подиху живого,і де вода перетікає в сніг,де за межею світла крижаногоостанній відкривається

Позаду степ, попереду безодня,над головою хмари кочові,сучеться з снігу течія холодна,торочаться примари

Як можна бути тишею такою,що навіть з горла витислось тепло?

Рубці очей розрізав осокою:ні гір, ні степу, а суцільне скло…2.

Він вже не був давно собою,дививсь крізь віття в глибочінь,увесь спрозорений від болю,лежав легенький, наче тінь.

Про що він дбав весь вік затято? —в сідлі днював і

Людей ним стільки було стято,скільки лягло в покоси трав.

Як меч шайтана… кара Божа,де не ступав — біду чинив,скрізь дихав духом злобоможним,лиш пустка ширилась за

Слухняними були нукери,землі торкався ледве кінь,на голові горіли пера,у землю скрапувала

А нині, мов кошма протерта,лежав безпомічний в саду,і ждав терпляче з ночі смерті,хитавсь лякливо згаслий

Чию спевняв він досі волю?

І тихо видихнув: —

Почувши голос вбивці «…спить…»3.

Іссикський вождь лежав на захід головою,а в узголів’ї начиння стояло:три металеві чашідві золоті і одна срібна з надписом на

Пий не до дна»… І срібна

І тридцять один глечик для питтящоденного і

Душа волає:

Пити!

Бо в золото окута.

Був вождь цей

Глеки спорожнілі лише відлунювали

Від золотої свити зостались тільки бляшки.

В проміжку поміж тулубом і кістяком рукикинджал короткий мерехтів: на піхвах огир мчаві корчився в смертельних муках

На лезі ж змія гадючилася

А кабани, верблюди, архари і вовкиневпинно рухались приречені до втечі вічної,бо їх в метал

Біля плеча колишнього лежав гарапник,перевитий золотою

Колись ним вождь похвиськуваві підганяв історію,щоб потім бутиінвентаризованимз довічним музейним

Так цифра оволоділа світомминулим…***

0
0
147
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Приметы потепления
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+