1 мин
Слушать(AI)Вігілії СХІ
Із книги
Навколо порожнеча, як нарзан.
Все далі – ціль. І тяжча й тяжча ноша,
Яку й не помічалося раніше.
Вже й чути: Зуби – в серці – час-гризун.
Здитинів світ, склади без слів верзе,
Всі береги і пристані
Й нічого не навчившись й не
Під місяцем, що, як кривавий зонд.
Намарне в спирт, мов ембріон, в минуле.
Самі нулі – на місці сліз – в анналах.
Й на плівці з’яв ще спалахами юрми:
Одні – скидають, інші – шиї – в ярма.
Мигтить екран, і дійсність, як тепер.
Та з боку смерть, що – листя, мов тапір.
Андієвська Емма
Э́мма Ива́новна Андие́вская (укр. Емма Іванівна Андієвська; род. 19 марта 1931, Донецк) — современная украинская поэтесса, прозаик и художница,
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Болунго і його смерть
Ти старий і немічний”, Сказав хамелеон Віддай мені свою рогату худобу, Нехай я посію місяць”
Деякі аспекти світла
Струс Поле закрутилося І — до ноги — структури апатичні Усе, що доти — виважене й точне,
Навколо передумов
Воює далі, хоч давно помер, Самітній лицар в тилягах цеглястих Як гупа серце крізь опале листя Єдиний змиг, — й помандрував крізь мур
Арістодімос Ліхнос
Творення міту про коханця Діоніса і Я зійшов у цю долину разом із світанком, Але тепер мені перегородили дорогу яблука, І ноги мої ранить трава, що обернулася в скелі,