1 мин
Слушать

На латці — латка З циклу «Відлуння війни»

З циклу

Відлуння

І випив простір голос твій —тепер шукай себе самого:хоч видихайсь, хоч занімій,одна надія лиш — на кого?

Подесьбіч — муром житній лан,ошую — золота пшениця.

Попереду — росте бур’ян,позаду — грона

Невже з тобою це було?

А ти — чи був собою?

Промита пам’ять, наче скло,водою дощовою.

Збирав праворуч колоски,по ліву руч — осколки,щоб вимолотить потайкиодну зернину голки?

Все залатав: і плоть, і час,і землю, пам’ять,

Рубці лиш бачу повсякчасна тілі й подовкола.

А на воді — на шрамі шрам;життя — на латці латка,і блиска голка тут і там,та рветься все

І рветься рот від рваних слів,і лускають зіниці,але не залатать тих днів,де знов пробилась криця.***

0
0
179
Подарок

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.