Присвячую
З-поза чого, з далекого незгоддя,
Заснув у глині шумерійський серп,
Дорогою століть в очах мого
Іде на вітрі чорноплечий степ.
Дванадцятого квітня мій
Був хлібом посланий у чорне й золоте:
Не старіють на світі наші весни,
І наші очі сніг не замете.
Бо хліб — давно.
Ми завжди в долі з хлібом:
І сивина, і молодість, і час.
Нас пам’ятає хліб: не снідать, не
Нас пам’ятає хліб:
Дніпро тече про нас.
На краплю молиться всеокеанське море,
І мати біля груші, і вікно:
З руки із нашої себе зерно приоре,
Цілуєм колос — шлях свій ведемо.
Наш хліб — на скронях.
Вірою і правдою.
І Революція, і Ленін, і — політ.
Не зрадою, а тихою
Він любить нас.
Він тут.
Він є.
Він — хліб.1976
