Хліб

Присвячую

З-поза чого, з далекого незгоддя,

Заснув у глині шумерійський серп,

Дорогою століть в очах мого

Іде на вітрі чорноплечий степ.

Дванадцятого квітня мій

Був хлібом посланий у чорне й золоте:

Не старіють на світі наші весни,

І наші очі сніг не замете.

Бо хліб — давно.

Ми завжди в долі з хлібом:

І сивина, і молодість, і час.

Нас пам’ятає хліб: не снідать, не

Нас пам’ятає хліб:

Дніпро тече про нас.

На краплю молиться всеокеанське море,

І мати біля груші, і вікно:

З руки із нашої себе зерно приоре,

Цілуєм колос — шлях свій ведемо.

Наш хліб — на скронях.

Вірою і правдою.

І Революція, і Ленін, і — політ.

Не зрадою, а тихою

Він любить нас.

Він тут.

Він є.

Він — хліб.1976