Понад водою птах стеливсь,понад водою голубоюширяв уже пожухлий листі застив літо сам собою.
Вода засмучена була,бо скаламучена дощами;в ній мокло білих два крила,що небо зменшили над нами.
Відбитий прохолодний деньдививсь на вимиті обличчя,не віднаходячи нідеслідів минулого величчя.
Погнуті списи комишу,і хвиля, здрібнена на скалки,і згорнуто у дупла шум —там сплять передсвітом три мавки.
Лише незмигно з глибини,де ледве мріли куширища,дивилось поглядом яснимвеселе сонячне очище.***
