Гоголю

В Холодній Балці ніч відьмача,

Чорти в зеленому чаду,

І на вогні стегно

Чортам обслинює губу.

В Холодній Балці Сіра

З винових ходить королів.

Ця Сіра Відьма ще свобідна,

І носик їй свобідно впрів.

В Холодній Балці над

Нирки пірнають в золоте.

І Сіра Відьма крупним

Собі коханнячко плете.

Вона плете його недбало,

І так і сяк, туди й сюди,

Плете зумисне і

І губить знов свої сліди.

Та Сіра Відьма — кров з туманом

Заходить в королів-сватів,

І чорно плачуть над

Програлі армії чортів.їм світу чорного не видно,

І Сіра Відьма їм свята

Не мала бідна Сіра

Ще на собі свого чорта.

Його ще тінь не прилетіла,

Він Відьму ще не пив з долонь,її шовкову тишу тіла.

Шовкову тишу, як вогонь!1969