Мамина вишня в саду проростала,
Догляд і радість завжди вона мала.
Хоч і не чула від діток ні слова:
Вдячного "дякую", люба та мова.
Вишні щорічно родили у неї -
Гарні, червоні і темно-вишневі.
Користі людям принесла багато,
та повсякчас сумувала щось мати.
Мамина вишня усе відчувала,
Ніби із ненькою цілим та стала.
Кожна тривога і кожна образа -
все хвилювало обох і одразу.
В неньки за діток серденько боліло,
в вишні всередині все аж горіло.
Часом буває скрикує мати -
вишня гілки починає ламати.
Старість до неньки в вікно заглядає,
вишня потроху в саду вже всихає.
Ось відцвіло все життя у матусі
корінь у вишні усох та погнувся.
Так швидкоплинно життя відцвітає
неньки нема та і вишні немає.
