Ці слова схвильовані,ці слова неспокійні, грізні.
Їддю часу опльовані,наче коні бичованібатогами, злітають пісні.
Це тобі я складаю дань слів,динаміко суворих днів!
Хоч в саду понад сливоюромантичної пташки нема,мов добою щасливою,своє серце виспівую,бо мовчати не можу, дарма!
Моя пісня тобі і мій спів,динаміко суворих днів!
Ось вітрами дебелимивже надходить епоха світань.
Не словами веселимиз баладовими селами —різко кличу в майбутнє: повстань!
Це для тебе любов моя й гнів,динаміко суворих днів!
