1 min read
Слушать(AI)Поцілунок
У темній гущині її я наздогнав.
Вона, вже лежачи серед пахучих трав,
Руками пружними од мене одбивалась.
Нарешті стишилась — і дивне диво сталось:
Уста, що і мене, і весь мій рід кляли,
Мов квітка багряна, до мене
Свій келих, сповнений солодкої знемоги.
Натомлені з біги стрункі та дужі
Біліли мармуром під місяцем німим,
І тихим голосом, охриплим та чудним,
Вона промовила:
Жорстокий переможче!
Упасти в цім бою для мене найдорожче”.1925
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Поет
Не ваблять торжища, і оргія не надить, І марно точиться, немов солодкий плин, Музика в далечі Серед суворих
Бодлер
В раю блаженних мук, де на тонких Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, В пекельному раю його душа жила
Отрута
Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті І щезла в запусті, принадна і легка
Новий хліб
Пахучий пил невпинно осіда, Фарбує все у матові півтони, І голоси людські — як Того, про що розказує вода