Дві росяні краплі
Лопушана долоня виважує чисту краплину,успадковану з ночі — цей скарб над скарби;як і ти, я стою нищуном коло тинуі стискаю у жмені таку ж крапелину,а над нами кружляють хапкі голуби…— Мамо, нащо ота жалива кругом хати,дерев’яні шеренги, бундючний бур’ян?
Не надбав я нічого, а стільки вже втратив,і розібраний геть, наче тин на паліччя
Той сорочку узяв, інший думку чи слово,а той барви забрав, інший — гідність та
В жменях — листях — роса… В жилах крапелька крові,що по нитці чорнильній по скроні
Але й досі ще котиться тілом відлуння,пам’ятає єство гострий спалах і струс:обібрали мене… чи тоді ж як заснув я?
Чи тоді, коли в землю по пахви угруз?
Але ж іншим збудивсь: з відчуттям, що багатий,бо перлина в губах і перлина в руці, —промивається зір — забуваються втрати,лиш від крику лишаються в горлі рубці;невтоленну жагу і пожадливість плоті —все відкинув! — стою, як останній кілок:крапелина в губах — намистина у роті,білозубо сміюсь, мов гороху стручок!
Та під кроквою серп дрібнозубо сміється,і все нижче заточують лет голуби…— Заберуть, заберуть, — чує крапелька серця, —заберуть, моя нене, останні скарби.***
Павло Мовчан
Другие работы автора
Попід
Боюсь повіки розімкнуть,бо мене очі Багно, калюжі, каламуть…розковзяна осіння путьпопід колгоспним А далі звивіз та гробкиі глинище розмокле,де допотопні черепки,ніби листки Вдовина хата… стріха… мох…дощі побілку
4 Сон
1 По дорозі до Петропавловської Цей янгол двокрилийна палі фортецікружляє за вітром,ніяк не зірветься,а шпиль, що завершував царське стремління,поглиблює янгольську муку й боління О місто, в намисті містків і бруківки,золочене скріз...
ТГШевченко перед пам’ятником Миколі І
Важкий лютневий лід, в якому тріснув човен,синіє грань води, що імені збулась,і зерна вільхові із білої половинасіялись у зморшках гранітного Насіялось й в рукав, що аж судомить руки,наперсники надів мороз на кожен перст,і холод видиха луска ...
Весна
Щодень тебе перемагаю:ім’я й накреслення твоє,що підкріпилось бростю гаюі однослівним ручаєм І, вочевидь, звитяжства деннізначущі лиш для самовтіх Джмелі літають нестяменні,продіркувавши злеглий сніг Пониклість сходить з рук лінивих...