2 мин
Слушать

До товаришів

О, не забуду я тих днів на чужині,

Чужої й рідної для мене хати,

Де часто так приходилось

Пекучу, гірку правду вислухати.

Уперше там мені суворії

Перед очима стале без покрас;

Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання,

Казали:

Годі нам, тепер черга на вас,

На вас, робітники незнані,

Та тільки хто ви, де?

Подайте голос нам.

Невже ті голоси несміливі, слабкії,

Квиління немовлят – належать справді вам?

Невже на всі великії події,

На все у вас одна відповідь є

Мовчання, сльоаи та дитячі мрії?

Більш ні на що вам сили не стає?

Невже се так?..» Я мовчки все приймала;

Чим мала я розбить докори ці?

Мов на позорищі прикута я стояла,

І краска сорому горіла на

Що ж, браття, мовчите?

Чи втішені собою,

Що вже й докори сі вас не проймуть?

Чи так задавлені неволею, журбою?

Чи, може, маєте яку яснішу путь?

Подаймо їм великую розвагу,

Скажім і докажім, що ми бойці сами;

А ні, то треба мать хоч ту сумну одвагу

Сказать старим бойцям: не ждіть, не прийдем ми!1895

0
0
20
Подарок

Леся Українка

Леся Українка. 13 (25) февраля 1871 — 19 июля (1 августа) 1913) — украинская поэтесса, писательница, переводчица. Автор стихов: Ой здається не ж…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Героическая Тула
Бодхисатва
Сознание
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.