І знов папір рясніє крапками, Не хочу більше ставить ком. Слова згоріли з недопалками І загасилися вином. І знову в ранішньому мареві Я відчуваю п"яний дим. Закуте небо синє хмарами, Самотнє небо.Що за ним? Застигло все життя в буденності, Мов довгочасне дежавю. Моя душа пропала в безвісті. Чи я існую, чи живу? Мої години марно страчені уже пішли у небуття. Мої образи непробачені Не підуть знов до забуття. І знову димом застилається Усе подальше майбуття. У чому винна - в тому каюся, Це - найщиріше каяття!
Другие работы автора
Моєму нерозділеному коханню
Весною першою окрилена душа навчилася літать. Моє кохання нерозділене, то звідки ж можна тебе ждать? Прийшла весна як юна дівчина і пробудила все од сну. І знов земля стоїть уквічена, назустріч я весні іду. Іду назустріч їй окрилена, на свіжий зап...…
Мовчи...
Мовчи, слова - брехливі звуки, це лише пустка на губах. Твої слова солодка мука, що серце розтирає в прах... Мовчи,усе розкажуть очі такі ж блакитні, як і рай. Більше кричати я не хочу. Просто мовчи і відчувай оцю безслівно-милу тишу, що розійшлас...…
Вночі
Сьогодні вніч розплющу свої очі, щоб роздивитися нічну красу, а серце вирватися схоче і полетіти в царство сну. Десь політать у небі з зорями, що так чарують блиском із небес, і побувати над просторами, де сотні, тисячі чудес. По місячній ясній до...…
Мертві спогади
Знов осінь стукає у скельце і мертві спогади на серці, стають сильнішими, ніж я. Холодною стає погода, на серці дивна прохолода, заснула злість уже моя. Я болі вже не відчуваю, я загартована, та знаю, що біль не втихне аж тоді, коли минуле я забуд...…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
